Як підготуватися до ЗНО в умовах карантину? Поради психолога✍
03.04.2020
Розпочалася реєстрація для участі в зовнішньому незалежному оцінюванні, яка триватиме до 24 березня. І вже пора починати готуватися до нього, адже для того, щоб отримати гарний результат під час ЗНО, необхідно не лише володіти знаннями з даного предмету, а й бути впевненим у собі.

Впевненість цілком і повністю залежить від того, наскільки ви здатні «володіти ситуацією», вміти переборювати своє хвилювання. Для цього є багато порад. Ну наприклад, можна як мантру повторювати фразу, «Я спокійний, все добре», чи малювати кола на аркуші і т.д. Я ж вам пропоную вже зараз, паралельно з підготовкою по предмету, з якого будете здавати ЗНО, готуватися ще й психологічно. Така собі психогімнастика, яка допоможе сформувати у вас перед іспитом навички саморегуляції в напружених емоційних ситуаціях, подолати відчуття страху перед ЗНО, невпевненість у собі.

Зовнішнє незалежне оцінювання — це випробування для учасника, де враховуються не лише знання з даного предмету, а і володіння емоційним станом (вміння зберігати спокій) а відтак, впевненість у своїх силах. Адже, коли людина надмірно хвилюється, то вона не спроможна опанувати свій емоційний стан і, це може стати причиною того, що вона під час ЗНО повністю забуде вивчений матеріал.

Психогімнастика поєднує в собі техніку релаксації і аутогенне тренування, які допоможуть вам подолати відчуття страху та емоційного напруження перед ЗНО, що в свою чергу допоможе сконцентруватись та знаннях предмету.
Для початку пропоную вам опанувати метод  аутогенного тренування, який розробив Іоганн Генріх Шульц — німецький психіатр і психотерапевт.



Перед виконанням завдань ЗНО пропоную виконати наступні вправи:

порахуйте до 10;
простежте за своїм диханням. Повільно вдихайте (на рахунок 7), затримайте дихання (на рахунок 3) і видихайте поступово, через ніс (на рахунок 10). прислухайтеся до своїх відчуттів;
при собі на ЗНО дозволено мати пляшку з водою. Можна повільно попити малими ковтками воду, сконцентрувавшись на своїх відчуттях води;
знайдіть якийсь невеличкий предмет (наприклад ручку, олівець) і уважно розглядайте його, не менше кількох хвилин. Ознайомлюйтесь з кольором, формою, структурою так ретельно, щоб можна було уявити цей предмет із заплющеними очима;
подивіться у вікно на небо, розгляньте все, що ви бачите на ньому: форми хмаринок, колір неба і т.д., та лише потім повертайтеся до виконання завдань.
Ще один метод для подолання хвилювання перед важливим випробуванням — техніка релаксації. Його започаткував Герберт Бенсон — американський кардіолог, професор гарвардської медичної школи, практикуючий лікар.

Для досягнення кращих результатів даної техніки мають буті враховані такі умови:

сприятлива навколо атмосфера (щоб нічого вас не відволікало);
об’єкт зосередження у вигляді кодового таємного слова (наприклад — ручка, олівець чи дошка);
звільнення думок від сторонніх чинників;
зручне положення тіла (у даному випадку сидячи).
Головне — комфорт і можливість розслабитися.
Для того, щоб досягнути таких умов, рекомендуємо виконати послідовно такі дії:

Сісти спокійно.
Заплющити очі.
Розслабити своє тіло, починаючи з м’язів ніг до м’язів обличчя.
Дихати через ніс, усвідомлюючи як повітря проходить шлях до легенів. Після видиху повітря, промовити про себе слово, наприклад, «один». Вдихнути повітря і видихнути — «два» і т.д. Дихати легко, глибоко і вільно. Зберігати таку позу декілька хвилин. Потім можна розплющити очі, щоб поглянути на годинник. Далі можна розпочинати виконувати завдання. По закінченню виконання завдання, можна посидіти ще кілька хвилин із закритими, а потім з відкритими очима для того щоб відпочити.
Така техніка релаксації і аутогенне тренування не вимагають спеціального уміння та особливих тренувань. Варто лише перед ЗНО потренуватися для того щоб автоматизувати свої дії і у разі потреби їх застосувати. Досвід показав, що після виконання цих технік у тілі виникає відчуття задоволення, хорошого самопочуття, зниження споживання кисню. Рекомендовано також застосовувати ці вправи лежачи в ліжку перед сном (у випадку коли важко заснути).

Таке розслаблення знижує втому, допомагає швидкому відновленню фізичних сил і сприяє гарному настрою. Відкрию маленьку таємницю — спортсмени так роблять перед встановленням нових світових рекордів.
Тому, головне мати віру та впевненість у своїх силах, і тоді точно все вдасться! Бажаю успіхів та віру у Вас, шановні випускники!!!

Візьміть під контроль свою тривогу під час пандемії.

Мати переживання у складний період — нормально. Однак, якщо тривожні думки займають багато часу, спробуйте сконцентруватися на чомусь, що вам подобається.

🎮Дивіться фільми чи серіали, грайте у відеоігри, розв’язуйте кросворди або, врешті, підкоріть судоку.
🙋🏻‍♂️Спілкуйтеся із близькими та друзями онлайн. Ви можете використовувати Skype, Zoom, Facetime або відеозв’язок у Messenger для зручного спілкування. Головне — не дозволяти коронавірусу повністю охопити ваші думки.
🕗Також спробуйте відкласти занепокоєння. Виділіть 10-20 хвилин на день для переживань. Якщо тривожні думки з’являться в інший час, нагадайте собі: “Зараз не час хвилюватися, я маю інші справи, подумаю про це згодом”.

Якщо практикувати це часто, то відкладання переживань стане автоматичною звичкою. Не плануйте час для переживань на пізній вечір. Якщо тривога з’являється, не дратуйтеся, нагадайте собі, що у вас є для неї час та перемкніться на щось інше.

Як навчити дитину припинити обманювати

Ви заходите в кімнату і бачите розбиту вазу. Або порізані і розсипані по кімнаті документи. Чи зі столу зник шматок торта, а в кімнаті була лише ваша дитина.

А коли ви на неї дивитесь, чуєте безневинне: "Це не я!". Знайомо?

Today`s parent розпитав експертів про те, чому діти різного віку обманюють батьків і що з цим робити.

МАЛЮКИ І ДОШКІЛЬНЯТА

По всій кімнаті – шматочки ваших документів і записів, а чотирирічний син чи донька каже, що це зробила сестра.

Але їй лише два місяці і навряд чи вона змогла б влаштувати таких безлад.

Фото: Maximkabb/Depositphotos

Чому малюки обманюють

Маленькі діти не зовсім обманюють.

"Щоб обманювати, діти мають знати, що те, що вони кажуть – неправда. Вони мають розуміти різницю між правдою і обманом. А такого розуміння у них зазвичай не буває до 4 років", – каже Деббі Найстром з Центру раннього розвитку у Торонто.

Коли малюк стає дошкільням, його уява розвивається, він починає досліджувати власні думки і може почати складати історії.

"Дошкільнята можуть міксувати казку і реальність. Вони поєднують історії, ліплять докупи те, що побачили по телевізору з реальними подіями", – каже Найстром.

Старше дошкільня може обманювати, щоб отримати перевагу або щоб захиститись проти небажаних наслідків. Наприклад, що у дитини заберуть іграшку.

Хоча нам ніби не подобається обманювати, але "це все частина природного, нормального зростання і розвитку" додає Деббі.

Фото: Yaruta/Depositphotos

Що робити

1. Реагуйте спокійним тоном і розглядайте ситуацію як можливість для навчання. Наприклад: "Я впевнений, що все трапилось не зовсім так. Ти думаєш, все було саме так?". 

Якщо обман болючий для вас, можете сказати: "Як би ти почувався, якби хтось сказав таке тобі?".

2. Сфокусуйтесь на тому, щоб вирішити проблему разом.

Наприклад, дитина розмалювала підлогу. Можете сказати: "Ми малюємо на папері. Ходи і допоможи мамі / татові, і почистимо все разом".

3. Поясність, чому правда важлива. Наприклад, дитина ховає від вас ножиці чи вмикає фен у розетку.

Ви повинні переконати малюка, що правда допомагає вам його захистити.

4. Впровадьте практику переговорів з дитину у певних речах.

Вона має знати, що її думку враховують щодо того, що малюк їсть, одягає і чим грається. Тоді малюк не вигадуватиме історію, щоб зробити все по-своєму.

ШКОЛЯРІ

З вашої бібліотеки зникла книжка.

Ваш семирічний син каже, що її позичив ваш друг і загубив.

Кілька запитань – і з'ясовується, що такого не було.

Фото: pressmaster/Depositphotos

Чому школярі обманюють

Діти такого віку можуть передбачати, що трапиться, каже Джуді Арнолл, яка працює над батьківською освітою.

Вони розуміють причину і наслідок: якщо книжка пропала – хтось розізлиться, домашнє завдання не виконане – будуть проблеми.

Що робити

1. Намагайтесь дитину не карати.

Вона боїться покарання і не скаже, що насправді трапилось.

"Якщо ви уникаєте покарання, ви відкриваєтесь для комунікації з дитиною, тому вона може прийти до вас за допомогою", – каже Арнолл.

2. Поясніть дитині, що брехня руйнує довіру, а вам потрібно довіряти один одному.

"Можливо, треба буде це повторити декілька разів, але коли дитина знає, що ви не почнете біситись, вона навчиться звертатись до вас частіше", – каже фахівець.

Фото: monkeybusiness/Depositphotos

3. Розберіться, чому дитина обманула. Наприклад, вона втратила книжку і збрехала про це, допоможіть їй знайти рішення.

Її здатність розуміти розвивається, використовуйте це.

"Вирішення проблеми – це чудовий інструмент, тому що діти отримують користь від мозкового штурму під час розмови з батьками", – пояснює Арналл.

4. Коли син чи донька не обманює вас, впевніться, що дитина знає, що ви дуже цінуєте її чесність.

Дайте їй зрозуміти, що вона може вам довіряти і ви допоможете їй впоратись з усіма негараздами без обману.

ПІДЛІТКИ

12-річний син їздить громадським транспортом до школи.

Ви не дуже хвилюєтесь, тому що він з автобуса іде прямо додому.

Але одного дня дитина приходить дуже пізно, з історією про те, як вони займались понаднормово.

Згодом у випадковій розмові з'ясовується, що насправді син прийшов пізно через гуляння з однолітками.

Фото: ArturVerkhovetskiy/Depositphotos

Чому підлітки обманюють

Брехня підлітків часто пов'язане з їхнім соціальним життям – з ким вони були і чим займались.

Частина їхнього життя уже незалежна від батьків.

За словами психолога Джанет Морісон, обман провокує відчуття: "Вперше в житті я можу робити речі, на які я не повинен отримувати дозвіл!".

Дитина все більше хоче приймати самостійні рішення, а батьки з найкращими намірами хочуть підтримувати контроль над сином чи донькою.

"Якщо дитина розумітиме, що її не покарають за те, що вона зробила щось самостійно, вона не матиме причини брехати", – додає Морісон.

Фото: vadimphoto1@gmail.com/Depositphotos

Що робити

1. Дайте дитині знати, що ви розпізнаєте її обман і не схвалюєте його.

В той же час пам'ятайте, що це помилкова спроба дитини зробити щось самостійно.

Ви можете сказати щось на кшталт:

"Ти можеш вирішити в останню хвилину не приходити додому, щоб робити домашнє завдання. Можеш піти до когось іншого, це нормально. Але залиш повідомлення".

Це дуже позитивний меседж, пояснює Морісон:

"Він каже, що ви поважаєте свою дитину і її самостійність. Але ви хвилюєтесь за її безпеку"

ЯК СКАЗАТИ “НЕ МОЖНА”, ЩОБ ДИТИНА ВАС ПОЧУЛА

1. Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції.
   
   Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.
2. Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.
   Якщо уникнути заборони не вдалося:
3. Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …
4. Пояснюйте причину. Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.
5. Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.
6. Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.
7. Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.
8. Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.

І на останок нагадаємо: ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.

Багато батьків скаржаться на те, що виконання уроків — це найскладніша частина виховання школяра. Адже дитина може влаштовувати істерики, а батьки починають кричати, що призводить до стресу в сім’ї. Проте це можна виправити — варто навчити дитину сприймати домашні завдання не як повинність, а як ритуал. Для цього досить виконати кілька нескладних правил.

«На тому ж місці в той самий час»

Необхідно дотримуватися принципу єдності часу і дії: бажано, щоб уроки дитина робила в той самий час і в тому самому місці.

«У такому випадку в дитини виробиться звичка, яка за багаторазового повторення і в тих самих умовах не викличе стресу. До того ж така сталість впорядкує розклад дня — знаючи, що в певний час на неї чекає домашнє завдання, дитина буде вчитися укладатися з іншими заняттями», — розповіла психологиня Марина Єлисєєва виданню ТСН.

Експерти наголошують, що найкращий час для уроків — з 15:00 до 17:00, у старших класах його можна подовжити до 18:00.

via GIFER

Час для «перемикання»

Не змушуйте дитину робити уроки, тільки-но вона прийде зі школи. Спочатку дайте їй можливість відпочити та відновити сили — пообідати, почитати, погратися або подивитися телевізор. Згодом дитина зможе набагато легше «перемкнутися» на уроки і зробить більше.

Окрім того, важливо робити перерви. Так, за кожні пів години треба влаштовувати «зміни», під час яких можна влаштувати легкий перекус, походити кімнатою чи зробити кілька фізичних вправ. Головне, не «перевідпочити», бо після цього дитину важко буде повернути до занять.

Допомога батьків

У початкових класах дітям ще важко організувати навчальний процес, тож роль дорослого — стежити за тим, щоб на кожне домашнє завдання припадала однакова кількість часу.

Якщо дитина не встигає зробити уроки з якогось предмета, педагоги і психологи рекомендують перейти до наступного: краще недоробити завдання з одного предмета, ніж, закінчивши його, з’ясувати, що до інших просто не дійшли руки. З часом, коли дитина навчиться вибудовувати свої «стосунки» з домашнім завданням, батькам можна буде обмежитися перевіркою зошитів. У старших класах діти, зазвичай, з усім дають раду самі.

Чому так важливо не кричати, якщо в дитини не виходить?

Що робити, якщо дитина не може рівно написати літери або не може збагнути завдання? Більшість батьків, повторивши синові або доньці кілька разів умови завдання, починає кричати.

Але така агресивна поведінка викликана неспроможністю: вони просто не розуміють, як поводитися в такій ситуації. Вихід з неї один: потрібно зайнятися чимось іншим — піти готувати вечерю, приготувати одяг і взуття дитині на завтрашній день, подивитися разом мультфільм або погуляти. І тільки після цього, відпочивши і заспокоївшись, можна робити другий «підхід» до отримання знань.

Автор: Освіторія

Шановні батьки!
Кілька простих рекомендацій на період карантину:
- прогулянки на свіжому повітрі з дітьми,
- не запрошувати гостей,
- не брати дітей з собою( пишіть заяву на відпустку),
- носити з собою антисептик,
- після повернення додому: мити руки, обличчя, полоскати ніс, горло, ПЕРЕДЯГНУТИСЬ!
- пити багато рідини,
бажано - теплі чаї, вода з лимоном, імбирем;
- ВЖИВАТИ РОДИНОЮ ВІТАМІНИ, ЧАСНИК,
- не здороватись за руку, не обніматись при зустрічі,
- уникати контактів протягом 2х тижнів, з тими, хто, ймовірно може бути контактним( повернулись з-за кордону),
- займатись з дітьми, читати і дивитись позитивні фільми.
Єдиний фільм рекомендований до перегляду "Зараження" 2011.
- залишатись позитивним!!!
- бути на зв'язку з сімейним лікарем.
- без крайньої необхідності медичні заклади НЕ ВІДВІДУВАТИ!.
- не соромтесь носити маски!!
Бережіть рідних!
Залишайтесь здорові!
З повагою педіатр, імунолог к.мед.н. Стинич О.А.

ПОРАДИ МУДРИМ БАТЬКАМ: 50 ФРАЗ, ЯКІ ХОЧЕ ЧУТИ ДИТИНА

Пропонуємо вам простих 50 фраз, які вселять у вашу дитину віру в себе, повагу до вас та впевненість у власних силах. Насправді цей список необмежений та може доповнюватися Вашими варіантами.

Іноді здається, що підтримати дитину можна тільки словами «молодець, добре!» Насправді таких слів куди більше. Саме вони допомагають дитині відчути, що ви її любите, розумієте і приймаєте. Дитячий та сімейний психолог Катерина Кес уклала список фраз, які сприяють утвердженню дитини.

Покажіть дитині, що вірите в неї:

«Я тобі довіряю».
«Я в тебе вірю».
«Я поважаю твоє рішення».
«Це непросто, але ти зможеш».
«Ти робиш правильно».
«Ти все правильно розумієш».
«Як тобі це вдалося?»
«Навчи мене. Як це в тебе виходить?».
«Ти робиш це краще, ніж я».
«У тебе виходить це краще, ніж у мене».

Зверніть увагу на зусилля і старання дитини:

«Я бачу, ти доклав чимало зусиль».
«Я бачу, як ти старався».
«Виходить дуже добре!»
«Ти наполегливо рухався в перед – і все вдалося»
«Можу уявити, скільки часу на це пішло!»
«Уявляю, як довго ти намагався, щоб це вийшло!»
«Твої старання дають гарний результат!»
«Ти добряче потрудився над цим – і результат чудовий!»

Подякуйте за час, проведений разом:

«Я дуже ціную час, який ми з тобою проводимо разом».
«Я з нетерпінням чекаю, коли ми зможемо знову пограти завтра».
«З тобою дуже цікаво».
«Мені дуже сподобалося, як ми пограли».
«Я рада, що ти вдома».
«З тобою дуже цікаво і приємно грати».

Допоможіть дитині самій оцінити свій результат:

«Що ти думаєш про це?»
«Уявляю, як тобі самому приємно!»
«Що тобі самому тут найбільше подобається?»
«А як ти сам думаєш?»
«А що ти сам про це думаєш?»
«А як тобі здається?»
«А тобі самому як би хотілося?»

Дякуйте дитині за допомогу та внесок:

«Щиро дякую тобі за те, що ти ... (за конкретну справу)».
«Спасибі за те, що ти зробив».
«Спасибі за твоє розуміння».
«Щиро дякую за твою допомогу».
«Ти мені дуже допомагаєш, дякую!»
«Завдяки тобі я закінчила цю роботу швидше».
«Завдяки тобі у нас тепер так чисто».

Скажіть про те, що бачите:

«Ого! Кімната чиста!»
«Дивись-но! Постіль застелена!»
«Які яскраві фарби ти береш!»
«Я бачу, ти дуже постарався!»
«Бачу, що ти сам прибрав зі столу!»
«Я не можу намилуватись тобою! Ти такий красивий!»

Змалюйте свої відчуття:

«Я дуже люблю вчитися і гратися з тобою».
«Радію, коли ти вдома».
«Я відчуваю, що ми з тобою як одна команда».
«Мені дуже приємно, коли ти так говориш».
«Я така щаслива, що ти у нас є».
«Мені дуже приємно, коли ти мені допомагаєш».

Джерело: Весела Абетка

Як розвинути самосвідомість вашої дитини

Самосвідомість - важливий навик, який потрібно розвивати у дитини. Самосвідомість допоможе дитині розвинути її сильні сторони і подолати недоліки. Якщо ви хочете пояснити дитині, що таке самосвідомість, і розвивати її відповідно до її віку, ця стаття - для вас.

Що таке самосвідомість

Самосвідомість - це життєвий навик, що допомагає дитині навчитися розуміти свої почуття і думки. Це підвищує потенціал дитини. Також самосвідомість допомагає дитині зрозуміти, як її саму і її поведінку бачать навколишні. Розвиток самосвідомості і вміння правильно її застосовувати - це важливий інструмент загального розвитку дитини.

Як навчити дитину самосвідомості

Самосвідомість допомагає дитині використовувати емоційний інтелект і розумові здібності. Також вона допомагає дитині розвивати соціальні навички і налагоджувати взаємини з оточуючими в старшому віці. Розглянемо кілька простих і ефективних способів розвинути самосвідомість у дитини.

1. Показуйте хороший приклад

Щоб розвинути самосвідомість у дитини, спочатку ви самі повинні розвинути її у себе:

показуйте на власному прикладі, як справлятися з повсякденними ситуаціями спокійно і позитивно;
стикаючись з важкими або неприємними ситуаціями, покажіть дитині, як зберігати спокій і позитив;
якщо в певній ситуації ви відчуваєте злість, візьміть паузу. Покажіть дитині, що для того щоб краще впоратися з проблемою, іноді потрібно переключити свою увагу на щось інше.

2. Прийміть і визнайте емоції вашої дитини

Прийміть емоції дитини і ніколи не насміхайтеся над ними - ні наодинці, ні, тим паче, у присутності інших людей:
якщо дитина відкрито демонструє свої емоції, це допоможе їй тримати їх під контролем і краще висловлювати свої думки;
коли дитина навчиться справлятися зі своїми емоціями, вона навчиться приймати свою поведінку і зрозуміє, як можна поводитись краще.

3. Співпереживайте своїй дитині

Коли ви співпереживаєте дитині, це дає їй відчуття безпеки і впевненості в собі:
співпереживання дитині показує їй, що її  емоції важливі і що їй нема чого соромитися або приховувати;
можливо, дитина погано себе почуває або у неї щось не виходить. Ваше співчуття покаже їй, що не потрібно завжди бути ідеальним, а допускати помилки - це нормально.

4. Заохочуйте вільне спілкування

Ключем до самосвідомості і загального розвитку дитини є чесне і відкрите спілкування:
заохочуйте дитину вільно спілкуватися з вами;
дозвольте дитині висловлювати свої думки чітко, не турбуючись про те, що ви будете думати;
цінуйте те, що дитина ділиться з вами своїми почуттями. Покажіть їй, що ви раді цьому;
навіть якщо ви не згодні з тим, що говорить дитина, не висміюйте її думку. Замість цього постарайтеся м'яко направити її в правильне русло.

5. Будьте уважні до дитини і вчіть її ефективно вирішувати проблеми

Переконайтеся, що ви уважно слухаєте свою дитину:
коли ви будете приділяти увагу дитині, вона відчуватиме, що її люблять, що вона потрібна. Це добре позначиться на її самооцінці;
допоможіть дитині розібратися, як треба і як не треба поводитись у тих чи інших ситуаціях. Якщо вона втратить контроль над собою, розсердиться або заплаче, то прийміть її емоції як природну реакцію. Але наступного разу допоможіть їй контролювати свої емоції;
коли дитина навчиться справлятися з емоціями, покажіть, наскільки нова модель поведінки краща. Скажіть дитині, що ви цінуєте її сміливість.
Ваша дитина успадковує більшість ваших моделей поведінки і соціальних навичок. Станьте для неї гарним прикладом і допоможіть їй максимально розвинути свій потенціал.
Розвиток дитини